fbpx

Безглуздість християнства, лояльного до загарбницької війни (Д. Кондюк)

Головна Новини

Безглуздість християнства, лояльного до загарбницької війни (Д. Кондюк)

У зв’язку з війною Російської Федерації (за підтримки Республіки Білорусь) серед християн почали знову звучати заклики до загального миру та розмови про молитву за мир.

Це може виглядати досить духовно – завжди можна згадати текст Апостола Павла із закликом молитися про начальство.

Але, говорячи елейними фразами, багато християн не розуміють, що їх залучили до богословської брехні, синкретичної подоби християнства, викроєної по язичницьких лекалах спецслужбами певних держав.

Розмови, що виправдовують насильство як “смиренне прийняття волі Бога”, – це саме те, що висміював Фрідріх Ніцше: християнство, яке представляє себе як релігія слабаків.

Фанати Ісуса чи карми?

Таке ставлення до життя не має нічого спільного із християнством. Христос не прийшов виховувати “терпил”, Він прибув виховати революціонерів, які кидають виклик імперіям та всім Силам цього світу.

Так, Його революція – це революція хреста, а не меча. Але це не революція слабкості та потурання злу. Ісус Той, Хто зупинив побиття камінням блудниці та приниження прокажених. Він не потурає римському кривавому режиму. Він не Той, Хто боїться назвати царя Ірода, який стратив Іоанна Хрестителя, “лисою” публічно.

Християнство і вчення Ісуса – це не про бездіяльність перед несправедливістю та пригніченням. Виправдання пасивності і бездіяльності – це кармічна філософія, а не християнство («не заважай іншому страждати, адже той може наступного разу перевтілитись на вищому рівні»).

Також, християнство — це не лизолюбство перед начальством. “Господу, Богу твоєму, поклоняйся і Його одного шануй”, а не імператора, царя, президента, канцлера чи верховного фюрера. Ісус – Господь, а в кого не так, той не підкорив себе християнству, а вірить у різновид язичницького боголюдського культу царів (фараони, імператори… вожді). Тим більше, якщо фраза “царя шануйте” перетворюється на поклоніння насильству та людські “жертви”. Ще Рим зрозумів: “Carthago delenda est”! (лат. «Карфаген повинен бути знищений») – Карфаген як сила, що знищує людей і саме майбутнє.

Схильні до пропаганди

Є ще одна проблема такого християнського богослов’я. Особливу роль в брехні #НаВсеВоляБогаХристиянства грає роль пропаганди, співучасті у ній та її поширення.

Це великий гріх і порушення дев’ятої заповіді: “Не свідчи неправдиво на ближнього твого”.

У стародавньому суді несправедливе звинувачення могло коштувати людині життя. Бог засуджує смертю таке насильство слів та маніпуляцій.

Нині в Україні слово воістину вбиває! Пропаганда лжесвідчить і починає війни! Розмови про “неправду з обох боків”, “не все так однозначно”, “8 років геноциду”, “вони воюють самі з собою” не є нейтральними по суті. Це цегла для ідеології, що виправдовує насильство і вбивства, це «криваві» слова.

Язик за зубами

Апостол Яків говорить про владу слова і відповідальність християн: “Хто мудрий і розумний між вами? Нехай він покаже діла свої в лагідній мудрості добрим поводженням! Коли ж гірку заздрість та сварку ви маєте в серці своєму, то не величайтесь та не говоріть неправди на правду, це не мудрість, що ніби зверху походить вона, але земна, тілесна та демонська. Бо де заздрість та сварка, там безлад та всяка зла річ!”. Розмова, що призводить до заздрощів і поділів, а не до світу, – це бісівщина. Усвідомлена брехня – бісівщина. А Павло закликає не бути пасивними перед лицем беззаконня: “І не беріть участь у безплідних справах пітьми, а й викривайте”.

Раніше у своєму посланні Яків свідчить, що справжнє благочестя – турбота про сиріт та вдів. Бог багаторазово у Старому Завіті говорить про кару тих, хто утискує сироту та вдову. Але хіба “створення” сиріт та вдів є богоугодною справою? І за це хіба не покарає Той, Хто захищає сироту, вдову, мандрівника та прибульця? У чому тоді християнське благочестя, якщо не у боротьбі з причиною смерті людей?

“То не говоріть неправди на істину”, напучує Яків, оскільки, тільки заплющуючи очі на очевидне, можна виправдовувати якісь ідеології, відірвані від життя.

Євангеліє – це проповідь любові і життя: “Ціль же наказу любов від чистого серця, і доброго сумління, і нелукавої віри. Дехто в тім прогрішили були та вдалися в пустомовність, вони забажали бути вчителями Закону, та не розуміли ні того, що говорять, ні про що запевняють”. І якщо ваша “любов до Бога” виправдовує брехню, насильство, поклоніння людям і Силам, сіє страх і пасивність, – це демонічне лже-Євангеліє, а не християнство.

Тут треба не займатися словоблуддям, у найкращих традиціях радянської пропаганди, а необхідно зрікатися лже-Євангелія.

Бог Сам покарає гнобителя і лжесвідка, але, на жаль, багато пропагандистів сучасного язичництва прикриваються скріпами, традиційними цінностями і християнством, будучи агентами лукавого.

Іоанн Хреститель нагадує – γεννήματα ἐχιδνῶν (ін. грец. «сини змія»), а не Авраама, покайтеся і покажіть гідний плід покаяння!

Автор: Денис Кондюк, завідувач кафедри місіології
Української євангельської теологічної семінарії

Дата: 03.03.2022