Коли у вересні минулого року Християнський центр “Реаліс” спільно з Центром цифрового богослів’я Даремського університету запускав програму Digital Theology, ніхто не усвідомлював, що курс стане хлібом для голодного і водою для спраглого.
В умовах карантинних обмежень і закритих церков онлайн-простір виявився ледь не єдиним, де Церква могла говорити про Христа та Його спасіння. А найкраще, як це робити, тепер знають 11 випускників цієї програми, які отримали свої дипломи на початку грудня цього року. Четверо з них діляться тим, як програма “Цифрове богослів’я” змінила оптику їх бачення світу, християнства та його місії в секулярному українському суспільстві.
Дмитро Шинкарюк, 32, вірний Православної церкви України, програміст
Курс вплинув на те, як я сприймаю сучасний світ. Але це було скоріше доповнення, а не зміна світогляду. Я більше став думати над речами, про які раніше не міркував. Зокрема, це теми, пов’язані зі штучним інтелектом. Нині, коли дивлюсь якийсь фільм (приміром, Westworld), то ловлю себе на думці, що сприймаю його з богословської точки зору. Завдяки курсу я отримав навички говорити про речі з точки зору богослів’я. Свою підсумкову роботу я присвятив темі «Чи може штучний інтелект бути «ближнім» людини?». Якби мені рік назад сказали, що писатиму на цю тему, я б не повірив.
Особливо мене вразив викладацький склад: Сергій Тимченко – прекрасний богослов, дуже мудра людина, отець Георгій, який був прессекретарем УПЦ за часів митрополита Володимира, брав участь у церковних подіях останніх десятиріч, Андрій Мелешко – молодий викладач, але з серйозним досвідом, з західною освітою. А ще до нас з різних кінців світу приїздили викладачі з Америки та Великої Британії, щоб почитати нам три дні лекції. Доктор Брайян Відбін – це людина яка досліджує історію написання Старого Заповіту – за яких історичних умов і в якому контексті напівкочові стародавні євреї створювали Писання і які кризи їхньої історії впливали і відображалися в Старому Заповіті. Він навіть жив серед сучасних бедуїнів щоб розібратися як думає кочівник. Ну і звичайно доктор Пітер Філіпс, який є засновником курсу цифрове богослів’я у Даремському університеті в Англії.
Також з Великобританії до нас приїздив викладач Стефен Вільямс, який займається богословським осмисленням технологій штучного інтелекту – компанія яка займається розробкою ШІ, запросила його працювати з ними, щоб висвітлити тему з цієї сторони. А іще викладач з Америки Джозеф Террасіно вчив нас у правильному стилі писати богословські статті англійською. Тобто, люди приїздили з усіх кінців світу заради нашої групи та читали нам лекції.
Для мене певною несподіванкою було, що, крім звичайних лекцій і обговорень, суттєвим елементом навчального процесу був перегляд футуристичних фільмів про світ майбутнього: як то серій «Чорного дзеркала», мультсеріалу «Привид у обладунках»… В принципі це логічно, ми ж готуємося до викликів не тільки сучасності, але і майбутнього.
Цей курс значною мірою доповнив мою картину світу. Звичайно, раніше я читав Біблію, але ніколи не зустрічався з роботами, в яких описувались якісь богословські концепції, і тим більше ніколи не пробував сам писати теологічні статті. То ж особисто мені цей курс дав уявлення про сутність богослів’я.
Перш за все я рекомендую саме дану програму хоча б через те, що це неймовірно цікаво. На першому занятті Пітер Філіпс звернувся до нас і побажав насолоджуватися цим навчанням, і насправді це так і було. Не можу згадати бодай мить, коли мені не хотілось йти на заняття. І, по-друге, я б рекомендував долучитись до цього курсу через викладачів, з якими буде змога поспілкуватись. Адже це лектори надзвичайно високого рівня. Далі планую спробувати написати магістерську та розвинути тему моєї підсумкової роботи.
Іван Білодід, 39, відвідує баптистську церкву “Навколо Христа” (м. Боярка), менеджер
Програма запам’яталась добрим професорським складом та… Ковідом. Адже через локдаун та масове впровадження елементів цифрової церкви на заміну традиційній літургії актуальність курсу “Цифрове богослів’я” стрімко підскочила. Якщо на початку навчання дехто задавався питанням “Навіщо це потрібно?”, то під кінець всі розуміли, що програма почалась вчасно. І її необхідність вже ніхто не ставив під сумнів.
Саме зараз стало важливо доносити євангельський месседж у цифровому середовищі. При цьому потрібно домогтись того, щоби думка не була спотворена, зокрема, самим середовищем.
Для мене особливо корисним було те, що нашу групу ознайомили з християнською етикою. Зокрема, у сфері штучного інтелекту (ШІ). Ми вивчали підходи до регулювання штучного інтелекту, що існують, – і це серйозна задача для християнства: дати свою відповідь на виклики, породжені розвитком систем ШІ.
Не думаю, що програма підійде для “християн” як спільної категорії. Вона все ж таки більше спрямована на служителів, які зацікавлені в просуванні цифрових проєктів. Це ті люди, які мають формувати політику дій в цифровому світі. Таким людям людям я б дуже рекомендував пройти курс “Цифрове богослів’я”. Також програма буде корисна для SMM-щиків християнських ресурсів для формування їх загального погляду на свою діяльність як частину цифрової церкви.
Отриманий мною сертифікат – це вхідний квиток у Спердженський коледж у Великій Британії. То ж варто цим скористатись. Планую здобути магістерський рівень за цим фахом.
Ієродіякон Української Православної Церкви (МП) Никодим (Олексій Семенцов), 36
Пройдені заняття за новою програмою запам’яталися насамперед неординарним підходом до навчання. Кожен студент був активно залучений в процес, і лекції більше нагадували дискусії та обговорення прочитаних сучасних богословських і філософських книг і фільмів.
Завдяки таким розмовам відкрилася можливість нового, більш глибокого погляду на речі, які пересічна людина, як правило, сприймає поверхнево, не вдаючись у причину і наслідок тих чи інших технологічних інновацій. Тобто, завдяки нестандартному підходу стало можливим поглянути на нові речі через призму духовного аналізу.
Найголовніше, на мій погляд, те, що було показано, як зануритися в культуру суспільства (старозавітну або сучасну) разом з отриманими богословськими знаннями, щоб зуміти інтерпретувати суто матеріальні (віртуальні) явища з точки зору Святого Письма і церковної традиції. Я побачив, які ризики виникли не тільки для Церкви, але і загалом для людства в зв’язку з новими технологіями і їх впровадженням в усі сфери життя. Разом з тим усвідомив, як можна використовувати поточний технологічний прогрес для благовістя.
Рекомендував би програму тим, хто вже підготовлений як з богословського, так і з науково-практичного боку. Це дозволило би вирішити проблему протистояння науки і релігії.
Хотів би для початку закріпити свої богословські знання і отримати в наступному році відповідний науковий ступінь, що займе чимало зусиль і часу. Тому, швидше за все, буду поки що продовжувати вивчати богослов’я в цифровій культурі самостійно.
Олександр Арнаут, 44, член Ради методистської церкви “Джерело”, займається логістикою
Програма запам’яталася викладачами та їх незвичайним підходом до питань, свіжими думками, ідеями і осмисленням минулого, сьогодення та майбутнього… Це подібно відкриттю нових обріїв.
Навчання дозволило мені ширше поглянути на все, що відбувається, і на те, що може бути. Адже, коли ми починали навчання, ніхто не припускав, що воно стане настільки практичним. Про майбутнє, яке настало через 5 місяців, ми не підозрювали, але воно вже було. Багатьох речей, про які ми говорили на програмі, сьогодні ще ми не бачимо, але, можливо, вони вже є. І мине зовсім трохи часу, і завтра вони вже з’являться. Так було, наприклад, з онлайн-служіннями: ми про них знали і час від часу дивилися, але це було все одно “десь там”. Але пройшло 4-5 місяців, і вони стали повсякденною необхідністю для всіх.
Для мене навчання (зокрема, християнське) – це більше розуміння Бога і людей через ці знання. Чим більше я розумію Бога і людей, тим впевненіше я дивлюся на цей світ. Більше можу зрозуміти, як Бог дивиться на цей світ. Можу зробити спробу вийти за рамки своєї культури, виховання і світогляду, щоб дивитися ширше. А це прямий результат навчання – я знайомлюся з різними думками та позиціями з одного і того ж питання. Це збільшує в мені Бога, адже Він набагато більше, ніж я собі це уявляю.
Найважливіша думка програми – присутність Божа не обмежується живим спілкуванням. У неживому, цифровому спілкуванні Господь залишається таким самим. Саме це випливає з мого прочитання “Бо де двоє чи троє в Ім’я Моє зібрані, там Я серед них”.
Буду рекомендувати програму іншим християнам, оскільки вважаю, що люди повинні вчитися, щоб не застигати в своїх рамках. Нам, християнам, важливо вчитися розуміти нове покоління, яке живе в абсолютно іншому світі. Воно по-іншому дивиться на речі, по-іншому думає і сприймає. Воно виросло, вже маючи інтернет, комп’ютери і смартфони.
Церква переосмислює своє ставлення до digital. Наприклад, у нас з’явилася людина, яка хоче бути частиною нашої громади, хоча фізично це неможливо – він живе далеко за кордоном. Але там у себе він не знайшов церкви й хоче бути з нами. І це буде можливо завдяки віртуальному спілкуванню. Змінюється церковне ставлення до місії і євангелізації, і програма дала цьому сильний поштовх. Наприклад, зараз ми готуємо Різдво, спрямоване на нехристиян в онлайні. Щоб вони могли потрапити на нього за допомогою соціальних медіа і Youtube. Бо люди дуже багато часу проводять у віртуальному світі і, зокрема, в соціальних мережах. Ми повинні бути представлені і там, щоб вступати в контакт.
Програма “Цифрове богослов’я” для мене лише початок шляху. Я хочу вчитися далі і самостійно вивчати цю дисципліну.
Спілкувався Олексій Гордєєв.