Християнська етика

Сергій Тимченко

Одним із наших проектів, який має надзвичайно важливу роль в нашому плюралістичному суспільстві, є відділ християнської етики. Це робота над розробкою програми з християнської етики, робота з вчителями, поки ще тільки київських шкіл, але можливо, в недалекому майбутньому, завдяки розробці предмету: «Різні етичні системи», ми зможемо допомагати і спілкуватися з вчителями інших міст. Київ, де народжуються і куди привносяться нові неординарні ідеї, намагається гідно справлятися з цим потоком інформації, яка наполегливо вимагає до себе уваги. Йде постійно боротьба думок і протистояння нових і старих ідей. І не тільки в політиці. Освіта, культура, наука сьогодні повинні відповідати на питання, про які ніхто і не підозрював ще вчора.

Який Київ сьогодні? Вийдіть на Хрещатик, і ви ще раз переконаєтеся, що у людей, які поспішають вам на зустріч, обганяють і не помічають один одного, найчастіше різні уявлення про реальність, мораль і суспільство. У нашому розчарованому суспільстві підпадають під сумніви будь-які спроби визначити істину, і люди з явною підозрою ставляться до того, хто визначає цю істину через свою релігію, або етичну систему. Світ постмодернізму (а Україна швидко наближається до нього) проголосив неіснуючим навіть поняття істини. Ковзаючи по цій дорозі, ми з готовністю визнаємо, що «моя система цінностей не краще і не гірше за твою, хоча вони і дуже різні».

Плюралізм швидко перейшов з позиції непомітного існування до позиції боса, який диктує бачення і дію, і спроби встановити рамки істини тепер зайняли його минуле місце. Як не згадати Приповісті Соломона: «Трясеться земля під трьома, і під чотирма, яких знести не може вона: під рабом, коли він зацарює, і під нерозумним, як хліба наїсться, під розпутницею, коли взята за жінку, і невільницею, коли вижене пані свою!» (30:21-23). Це соціальне протиріччя ускладнено тим, що багато людей в Україні зараз визнають за релігією, а не за політикою головну роль у формуванні морального клімату в суспільстві. Не можна сказати, що це розуміння залишилось без застосування: державні вихідні на Великдень і Різдво; виділення додаткового державного транспорту в Поминальний день; шкільні конкурси на кращі колядки стали частиною нашого життя. Уряд розуміє, що необхідне щось, що допоможе б об’єднати суспільство. Секулярні і політичні ідеї також намагаються грати цю роль, але з часів розпаду СРСР, а з ним і заснованої на ідеології моралі, українці більше тяжіють до моральних і соціальних ідей вищого плану. Таким чином, наше суспільство виявилося перед дилемою. З одного боку, в Україні держава відокремлена від релігії, з іншого боку, більшість розуміє, що релігія нам потрібна. Перед нами встає питання: яку роль може грати релігія в суспільстві при такій великій кількості конкуруючих голосів? Нашою відповіддю на цей виклик є розробка предмета для середньої школи.

Яка мета викладання етики? Ми бачимо основну мету в тому, щоб допомогти школярам адекватно оцінювати навколишній світ і приймати правильні рішення. Для того, щоб робити це на якісному рівні, діти повинні бути знайомі з усіма основними етичними системами, що існують у світі. Якщо ми представимо їм тільки християнську етику і дозволимо отримати «вуличну освіту» про інші етичні системи, це буде означати, що в якийсь момент вони приймуть рішення, що ми нав’язуємо їм християнство або свідомо приховуємо інші системи вірувань. Майже неминуче це призведе до  обурення і протесту. Швидше за все, цей протест буде спрямований не на вчителів, а на Бога, як це трапляється іноді в християнських сім’ях. Наша ціль при розробці цього предмету – не перетворити школярів в християн, а допомогти їм зробити вибір, маючи повну і об’єктивну інформацію. Хоча євангелізація не є нашою прямою метою, ми будемо дуже раді, якщо вивчення цього предмету допоможе учням прийти до Бога. Світогляд – основа етики. Діти візьмуть християнську етику, як основу для життя, тільки якщо вони особисто зроблять вибір на користь християнської доктрини, яка в свою чергу повністю базується на якостях Триєдиного Бога.

Бог – основа християнської етики. Якщо ми бажаємо, щоб діти зробили цей вибір, нам необхідно допомогти їм побачити Бога. І, звичайно, ми хочемо представити інші основні етичні системи, які повинні отримати таке ж якісне освітлення, як і християнство. Ми проти встановлення християнства, як офіційної державної релігії. З іншого боку, ми виступаємо за те, щоб його духовна спадщина бралася до уваги і враховувалася при прийнятті рішень. Християнам слід робити благотворний вплив на суспільство без прагнення встановлення теократичної держави. Одне сказати, що християни повинні мати законне право на голос в громадських суперечках (що зазвичай відкидається прихильниками секуляризму), але зовсім інше – вимагати привілейованого голосу. В іншому випадку, що буде, якщо яка-небудь інша релігія займе кількісну більшість в суспільстві? Ми можемо потрапити в ситуацію, в якій поступово опиняється споконвічно англіканська Англія, де діти мусульманських біженців вже складають більшість в деяких школах. Тепер вони вимагають впровадження вивчення мусульманства в школах. Будь ласка, зверніть особливу увагу на те, що «рівний голос» ми не прирівнюємо до  істинності.

Є ідея? Несіть до клубу. Якщо двоє мають по одному яблуку, то вони, обмінявшись, матимуть не більше. А ось, якщо обміняються своїми ідеями, — у кожного стане по дві. Чим більше людей – тим більше ідей. Саме за ідеями прийшли київські вчителі в педагогічний дискусійний клуб, перше засідання якого відбулося в християнському центрі «Реаліс». Серед учасників були вчителі шкіл, гімназій, представники вищих навчальних закладів, шкільні психологи. В доповідях звучало щире занепокоєння про виховання школярів. Якщо про їх інтелект сучасна школа ще піклується, то стежити за тим, чим наповнюється душа дитина, просто не в змозі. А святе місце порожнім не буває: педагогів-християн хвилює,  щоб дитяче серце було освітлено присутністю Ісуса. Це надійний заслін від будь-якого бруду недосконалого світу. Вчителям не доведеться винаходити веломашину в цьому питанні: досвід християнського виховання у школах, звичайно, за згодою батьків, вже існує. З ним познайомила учасників клубу Олена Обеднікова, представник місії «Надія – людям». Вона розповіла про викладання християнської етики в Рівненські області, про захоплюючи тижні цього предмета, про клуби для дітей і батьків, вчителів, бібліотекарів, про роботу таборів і відеоклубів, та й про багато інших цікавих формах роботи. Виставка християнської педагогічної літератури привернула увагу учасників клубу і збільшила кількість читачів библіотеки «Реаліс», а перегляд відеофільму підказав ідею про організацію таких переглядів у школі.

Програма подальшої роботи педагогічного дискусійного клубу включає семінари, виставки, круглі столи, зустрічі з цікавими людьми, розробку шкільних заходів. Вчителям будуть запропоновані серії лекцій, наприклад, з психології для вчителя – християнина, огляд етичних систем, ознайомлення з відеотекою і т.д. Організатори клубу Ольга Верхогляд і Олена Обеднікова переконані, що такі зустрічі, які педагоги палко підтримують, мають відмінну перспективу. До речі, наші шановні читачі, ви можете стати членами-кореспондентами педагогічного дискусійного клубу. Ваші ідеї тут чекають з нетерпінням.

 

Дата: 14.03.2016