Новини

РЕАЛІС

Християнський центр Реаліс – дослідницький та освітній центр, призначений для навчання лідерів і фахівців християнського служіння, а також для виконання проектів по забезпеченню ефективної комунікації християнських ідей в сучасному суспільстві.


Кінцева мета або місія центру Реаліс полягає в тому, аби допомогти людям побачити реальність присутності Христа в щоденному житті.

Докладніше: РЕАЛІС

  • Богослів’я та міжкультурні дослідження

  • Соціально-політична етика і теологія

  • Християнське консультування та капеланське служіння

  • Ця програма магістерського рівня спрямована на вивчення аспектів культури суспільства через призму богослів’я. Вона дає розуміння того, як знання культурних особливостей кожної соціальної групи людей допомагає ефективному проголошенню Євангелії серед них. Насамперед програма призначена для пасторів, місіонерів і керівників церковних молодіжних служінь.

    Докладніше...
  • Спільна програма ХЦ “Реаліс” і Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Після успішного виконання всіх вимог програми випускнику буде присвоєно ступінь магістра та видано диплом державного зразка, а також сертифікат ХЦ “Реаліс”: “Соціально-політична етика і теологія”.

    Докладніше...
  • Спільна програма ХЦ “Реаліс” і Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова. Після успішного виконання всіх вимог програми випускнику буде присвоєно ступінь магістра та видано диплом державного зразка, а також сертифікат ХЦ “Реаліс”: “Християнське консультування та капеланське служіння в кризових ситуаціях”

    Докладніше...

Экологический кризис: виновато ли Христианство?

Зміст

Сама по себе подобная постановка вопроса, вероятно,кому-то покажется совершенно абсурдной. В самом деле, какое отношение можетиметь религия к экологическим проблемам, созданным современной постхристианской цивилизацией? И что может быть общего у религии, сделавшей любовь высшейценностью, с безжалостным истреблением природы? Тем не менее, именно перспектива экологического кризиса стала в конце XX века поводом для нелицеприятной критики христианства. Суть претензии состоит в том, что нынешняя технократическая, высокомерная по отношению к природе цивилизация потребления имеет корни виудее-христианской традиции. Уже первые главы Библии наделяют человека статусомвенца природы и ее господина. И в самом деле, не в этом ли источник нынешних экологических бед? Данная статья посвящена анализу экологических претензий кнашей религии и оправданию христианства в этом аспекте.

.

ДОКЛАДЫ РИМСКОМУ КЛУБУ

Враждебность индустриального мира природе стала осознаваться вместе с промышленной революцией. Философия немецких и английских романтиков XIX века была реакцией не только на рационализм века, но также на растущую индустриализацию и экспансию урбанистического мира, теснящего мир природы. Тревожные прогнозы относительно последствий такого наступления на природу высказывались также философами и биологами. Например, Жан Батист Ламарк еще в начале XIX века говорил о возможности экологического кризиса. Однако отчетливо экологические проблемы стали осознаваться лишь во второй половине XX века. Юджин Одум в учебнике “Основы экологии” (Т. 2, М., 1986, с. 238) упоминает несколько экологических книг-предупреждений, написанных еще в 40-е и 60-е годы XX века. И все же исторической вехой и поворотном пунктом в осмыслении перспектив экологического кризиса стало создание Римского клуба и появление в 1972 году первого доклада, получившего название “Пределы роста”. При обсуждении экологических проблем упоминания о докладах Римскому клубу и их содержании уже стали общим местом, и все же я еще раз скажу несколько слов о них, подчеркнув при этом религиозный и гуманитарный аспект деятельности Римского клуба.
Предыстория его возникновения примерно такова - весной 1968 года итальянский бизнесмен и политик Аурелио Печчеи разослал приглашения нескольким десяткам ученых и бизнесменов с предложением встретиться для совместного обсуждения глобальных проблем. В том же году приглашенные собрались в Риме и приняли решение о создании неправительственной организации, занимающейся глобальными проблемами. В 1970 году на очередной сессии Римского клуба была представлена компьютерная модель “Мир-2”, разработанная специалистом в теории управления Джеем Форрестером. Еще через два года группа исследователей под руководством ассистента Форрестера Денниза Медоуза создала компьютерную модель “Мир-3”. Результаты этого исследования были опубликованы для широкой публики в качестве первого доклада Римскому клубу, который был назван “Пределы роста”.
Доклад стал сенсацией и вызвал в обществе основательный испуг, поскольку вполне ясно обнажал перед человеческим сообществом перспективу глобального экологического спазма. Большинство стоящих у власти политиков и экономистов со скепсисом отнеслись к этому докладу, но он оказался весьма популярным среди публики, и особенно среди научной и гуманитарной интеллигенции.
Как уже говорилось выше, экологические тексты-предупреждения появлялись и ранее, но именно этот доклад стал толчком для распространения настроений экологического алармизма (alarm, англ. тревога) и возникновения заметного и активного экологического движения “зеленых”. Экологические проблемы стали модной темой для обсуждения, в ходе дискуссий, состоявшихся после публикации доклада “Пределы роста”, философами, футурологами и экономистами был предложен спектр рецептов спасения. Их условно можно разбить на две группы - технологические и гуманитарные. И здесь стоит подчеркнуть, что среди теоретиков Римского клуба преобладающим оказался именно гуманитарный подход, они пришли к выводу, что решение экологических проблем невозможно без изменений в самом человеке. В этом смысле высказывался в том числе основатель Римского клуба, Аурелио Печчеи. В книге “Человеческие качества” (1977) он писал о необходимости рождения новой системы ценностей – “нового гуманизма”, включающего в том числе определенное отношение к природе, этот переворот в сознании он обозначил термином “человеческая революция” (Печчеи А. Человеческие качества. М., 1985, с. 211).
В этой идее Печчеи появляется если не религиозное, то, по меньшей мере, гуманитарное измерение. Другие члены Римского клуба уже прямо соотнесли надежды на спасение с религиозными изменениями. В частности, Джей Форрестер в сборнике статей “По направлению к мировому равновесию” (1973), изданном под редакцией Денниза Медоуза, высказался так: “Кроме религиозных сообществ нет никаких других институтов для создания долговременных, нетрадиционных и обращенных к будущему целей” (Forrester J. Churches at the Transition Between Growth and World Equilibrium//Toward Global Equilibrium. Ed by Meadows D. Cambridge, 1973, p. 346). Тема религии стала одной из основных в пятом докладе Римскому клубу – “Цели для человечества” (1977), подготовленном под руководством Эрвина Ласло. В ней в том числе была предпринята попытка обозначить контуры новой экологической религии, составленной из элементов индуизма, буддизма, даосизма, ислама и христианства.
Отчасти религиозные аспекты решения глобальных проблем обсуждались также в некоторых последующих докладах Римскому клубу, что же касается Ласло, он уже вне Римского клуба продолжал развивать проект универсальной синтетической религии, способной объединить человечество и помочь решению глобальных проблем. Его философские и футурологические построения оказались близки к неооккультному движению “Нью Эйдж” (“Новая Эра”), которое сегодня претендует на роль спасительной, экологической религии. Более того, с этим движением Ласло установил тесные контакты. Экологические аспекты деятельности этого движения еще будут рассматриваться ниже, сейчас же я хотел бы обратить внимание лишь на то, что идея экологической религиозности в известном смысле была передана Римским клубом возникшему “зеленому” движению, в котором поиск религиозных рецептов спасения оказался весьма популярным. Это поле духовных экспериментов можно условно обозначить термином “экологический мистицизм” или “экологические богостроительство”. Ниже я кратко остановлюсь на экспериментах такого сорта и религиозных предпочтениях, которые оказались при этом заметны.

Нові програми християнського центру “Реаліс”

Програми ХЦ “Реаліс” розроблено у відповідності до західних стандартів вищої освіти (postgraduate education), прийнятих у семінаріях та університетах. Так, наприклад, програма “Християнське консультування та капеланське служіння в кризових ситуаціях” розроблена у відповідності до стандартів західних програм у сфері християнського консультування в галузі психічного здоров’я (mental health).

Основні курси програм “Реалісу” читаються кращими західними викладачами. Серед викладачів наших програм - професори Богословської семінарії “Альянс”, Міжнародного університету “Триніті”, Денверської теологічної семінарії, Баптистської теологічної семінарії “Голден Гейт”, Університету “Акадія”, Пітсбургської теологічної семінарії та інших провідних християнських навчальних закладів.

У програмі “Соціально-політична етика і теологія” передбачена можливість отримати практичне навчання у сфері ведення переговорів і посередництва у вирішенні конфліктів від Інституту Штрауса (Пеппердинський університет), першого у рейтингу США серед інститутів, які проводять подібне навчання.

У програмі “Християнське консультування та капеланське служіння в кризових ситуаціях” передбачено практичні заняття та можливість отримання індивідуального консультування.

Після успішного виконання всіх вимог програми “Соціально-політична етика і теологія” та проходження нормативних дисциплін університету зі спеціальності «Релігієзнавство», випускникам буде видано сертифікат ХЦ “Реаліс” і присвоєно ступінь магістра, а також видано диплом державного зразка Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова “Магістр релігієзнавства. Науковий співробітник. Викладач. Аналітик суспільно-політичних процесів”.

Після успішного виконання всіх вимог програми “Християнське консультування та капеланське служіння в кризових ситуаціях” та проходження нормативних дисциплін університету зі спеціальності «Релігієзнавство», випускникам буде видано сертифікат ХЦ “Реаліс” і присвоєно ступінь магістра, а також видано диплом державного зразка Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова: “Магістр релігієзнавства. Науковий співробітник. Викладач. Практичний психолог”.

Для вступників на програми “Соціально-політична етика і теологія” та “Християнське консультування та капеланське служіння в кризових ситуаціях” є можливість також отримати (замість ступеня магістра) Свідоцтво про підвищення кваліфікації або Сертифікат Центру досліджень релігії при НПУ ім. М.П. Драгоманова “Соціально-політична етика і теологія” або “Християнське консультування та капеланське служіння в кризових ситуаціях”, відповідно.