REALIS

Сьогодні в метро закликали до громадянської активності у виявленні тих, хто клеїть листівки. Громадянам пропонувалося звертатися до чергових міліціонерів, повідомляючи останнім прикмети тих, хто займається таким розклеюванням. Та й взагалі нагадувалося, що це не просто якесь непотребство, а адміністративне правопорушення.

Чому ж зараз київська влада знову, як і рік тому, взялася за листівки? Чи не з тієї ж причини? Чи не тому, що три тижня наметового містечка перед мерією не пройшли даремно, змушуючи громадян подивитися навколо і задати собі питання: "А чи подобається мені те, що відбувається в Києві?". Чи не тому, що прихід Ю.Луценка, і тільки потім вже мера на переговори з пікетувальниками, це хоч і маленька, але вже перемога тих, хто виступив проти свавілля київської влади? А ще тому, що минулорічний досвід боротьби з інакомисленням теж нікуди не подівся.

Ті, яким є, що скривати, завжди боялися правди. Сьогодні київська влада те ж не в захваті від ідеї, що люди почнуть шукати правди щодо усіх її рішень. Тому і треба боротися з тими, хто через листівки буде спонукати людей до цього.

А тому – "громадяни, проявляйте громадянську активність!" Не в тому, щоб боротися з хуліганством, з пияцтвом, з лайкою врешті-решт, а саме з розклеюванням листівок. Виявляється, що це найбільше зло на думку керівництва метрополітену, для здолання якого необхідна громадянська активність.

Слухаючи такі оголошення, задаю собі питання: "Чи таким я уявляв собі Київ, стоячи на Майдані в кінці листопада – на початку грудня минулого року?". Чи це дійсно столиця країни, в якій перемогла Помаранчева революція? Чи це якесь сумне дежа-вю, машина часу, яка перенесла нас на рік назад?